Поради психолога

5 шляхів до серця дитини. Поради батькам

Чи вмієте ви говорити на мові любові?
Кожній дитині властиво розуміти любов батьків по-своєму. I якщо батьки знають цю «мову», дитина краще зрозуміє їx.
Любов потрібна кожній дитині, інакше їй ніколи не стати повноцінною дорослою людиною. Любов - це найнадійніший фундамент спокійного дитинства. Якщо це розуміють дорослі, дитина виростає доброю i щедрою людиною.
Основне батьківське завдання - виростити зрілу та відповідальну людину. Але які б якості ви не розвивали в дитині, головне - будувати виховання на любові.
Впевненість у любові оточуючих.
Коли дитина впевнена у любові оточуючих, вона стає більш слухняною, допитливою. 3 цієї впевненості малюк бере сили, щоб протистояти труднощам, з якими зустрічається. Ця впевненість для нього - як бензобак для автомобіля! Дитина зуміє реалізувати свої здібності лише за умови, якщо дорослі регулярно наповнюють цією впевненістю її серце. Як цього досягти? Звичайно, любов'ю. Проявляти саме той спосіб прояву любові, який є найбільш зрозумілим для дитини, знайти для неї індивідуальний, особливий шлях вираження почуттів.
Батьківська любов повинна бути безумовною, адже справжня любов умов не виставляє. Безумовна любов - це найвища форма любові! Адже ми любимо дитину просто за те, що вона є, незалежно від того, як вона поводить себе. Ми всі це розуміємо, але іноді не відаємо собі звіту в тому, що нашу (батьківську) любов дітям доводиться завойовувати. Батьки люблять дитину, але з поправкою: вона повинна добре навчатися i гарно себе поводити. I лише у цьому випадку вона отримує подарунки, привілеї та схвалення. Звичайно, ми повинні навчати i виховувати дитину.
Але спочатку необхідно наповнити серце дитини впевненістю у нашій безумовній любові! I робити це треба регулярно, щоб ця впевненість не випарувалась. Тоді у дитини не виникає страху, провини, вона буде відчувати, що потрібна. Безумовну любов ніщо не може похитнути. Ми любимо дитину, навіть якщо вона некрасива i зірок з неба не дістає. Ми любимо її, якщо вона не виправдовує наших надій. I найважче - ми любимо її, щоб вона не зробила. Це не означає, що будь-який вчинок дитини ми виправдовуємо. Це означає, що ми любимо дитину i показуємо їй це, навіть якщо її поведінка не найкраща.
Спілкуючись з дітьми, необхідно частіше нагадувати собі:
1. Перед нами діти.
2. Вони поводять себе як діти.
3. Буває, що їхня поведінка діє нам на нерви.
4. Якщо ми виконуємо свої батьківські обов'язки i любимо дітей, незважаючи на їx витівки, вони, подорослішавши, виправляються.
5. Якщо вони повинні догодити мені, щоб заслужити любов, якщо моя любов умовна, діти її не відчують. Тоді вони гублять впевненість у собі й не здатні правильно оцінювати власні вчинки, а значить, не можуть контролювати їx, поводитись більш зріло.
6. Якщо перш, ніж заслужити любов, вони повинні стати такими, якими ми хочемо їx бачити, вони стануть невпевненими у собі: «скільки не намагайся - вимоги надто високі». А в результаті - невпевненість, тривожність, занижена самооцінка та озлобленість.
7. Якщо ми любимо їx, не дивлячись ні на що, вони завжди зможуть контролювати свою поведінку й не піддаватися тривозі.
Найголовніше - ЛЮБИТИ!
Перші роки. Для немовляти молоко i ніжність - синоніми. Воно не розрізняють такі речі, як їжа та любов. Без їжі дитина не виживе, i без любові також. Якщо дитина не знає прихильності, вона помирає емоційно, вона не здатна жити повноцінним життям. Майже усі дослідження доводять, що емоційний фундамент закладається протягом перших півтора років. Особливо вагому роль тут відіграють взаємини дитини з матір'ю.
 Їжа, яка забезпечує майбутнє емоційне здоров'я, це:
• дотик;
• ласкаві слова;
• ніжна опіка.
Та дитина росте. Вчиться ходити, говорити, вона все більше усвідомлює себе як особистість. Вона відокремлює себе від інших - є вона, є інші. Вона, як i раніше, залежить від матері, але тепер розуміє, що вона i мама - це не одне й теж саме.
Дитина стає старшою i тепер може любити більш активно. Тепер вона не просто отримує любов, вона може на неї відповісти! Дитина ще не готова до самовіддачі. Вона по-дитячому егоїстична. Але протягом наступних років її здатність виражати любов зросте. I якщо дитина, як i раніше, відчуває любов старших, все частіше вона буде ділитися своєю.
Підлітковий вік. Перехідний вік сам по собі не загрозливий, але дитина, яка вступає в нього без впевненості у любові оточуючих, особливо вразлива. Вона не готова зустрітися з такою кількістю проблем. Діти, які не знали безумовної любові, самотужки привчаються давати любов «по бартеру» - в обмін на щось. Вони дорослішають, стають підлітками, в ідеалі оволодіваючи до того часу мистецтвом маніпулювання батьками. Доки такій дитині догоджають, вона мила й привітна, любить батьків, але як тільки щось не по її норову, вона перестає любити їх. У відповідь на це батьки, які також не вміють любити безумовно, позбавляють дитину любові взагалі. Погодьтеся - це порочне коло, у результаті якого підліток стає озлобленим i розчарованим.
Щоб дитина відчула вашу любов, ви повинні знайти особливий шлях до її серця i навчитися проявляти свою любов, виходячи з цього. Діти по-різному відчувають любов, але кожна дитина потребує її.
 Існує 5 способів (основних), якими діти виражають любов:
1) дотик;
2) слова заохочення;
3) час;
4) подарунки;
5) допомога.
Якщо в сім’ї декілька дітей, то навряд мови їхньої любові співпадають. У дітей різні характери, i любов вони сприймають по-різному. 3 кожною дитиною необхідно говорити на її рідній мові любові. Але для того, щоб успішно впровадити даний шлях, нам необхідно ще раз підкреслити необхідність безумовної любові до дитини. I важливо пам'ятати, що до п'яти років у дитини неможливо встановити лише один шлях до його серця.
Дотик - один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обнімали, гладили по голівці, цілували, садовили її на коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так i для дівчаток. Тому, коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами «Я тебе люблю».
Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто тому, що слова втратять усю силу i сенс. Пам'ятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно i м'яко, навіть тоді, коли ви незадоволені. Слід менше вимагати від дитини i частіше просити її: «Ти не міг би...», «Може зробиш...», «Мені було б приємно, коли ти...». Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам'ятайте, що постійна критика шкодить їй; бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові Кожного дня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.
Час - це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите: «Ти потрібна мені, мені подобається бути з тобою». Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути наказаним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом - значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми сумісного проведення часу в кожній сім’ї різні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі тощо. I як би ви не були зайняті, хоча б кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим власним уподобанням, а в першу чергу - своїй дитині.
Подарунок - це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які одержують такі подарунки, починають думати, ніби любов можна замінити різними речами. Тому пам'ятайте, що справа не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами i кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу - це плата, якщо намагаєтеся підкупити її - хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки та подарунки до дня народження. Інші подарунки краще вибирати з дітьми, особливо якщо це одяг. Подарунки не обов'язково купувати. Їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все, що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки, пір’ячка, горішок тощо. Головне - придумати, як його подарувати.
Допомога. Материнство та батьківство багато в чому подібні до професій, i дуже нелегких. Можна сказати, що кожний з батьків несе відповідальність за виконання довгострокового (принаймні до досягнення дитиною 18 років) контракту, що передбачає ненормований робочий день. Кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання батьків - почути їx i відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов'ю. Якщо батьки буркотять i сварять дитину, така допомога її не радує.
Допомагати дітям - не означає повністю обслуговувати їx. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх всьому, щоб i вони допомагали нам.
На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні «мови» нашої любові Тому для батьків важливо обрати саме ту «мову» (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомога), яка веде до серця дитини.
(фрагмент з одноіменної книги Гері Чепмена та Росса Кемпбела)

Таємниці екрану, або коли мами нема вдома
За дослідами британських учених, тривалий перегляд програм може призвести до виникнення більш ніж 15 видів різних захворювань та аномалій в організмі дитини. Серед них — ожиріння, гормональні порушення, ушкодження сітківки ока, зниження імунітету, аутизм, навіть деякі види цукрового діабету! Діти-телемани вживають більш шкідливі для здоров’я продукти: цукерки, чіпси, газовані напої, що активно рекламуються на телебаченні.

Крім того, не треба забувати про вплив телебачення на психіку дітей. Може виникати зайва збудженість, подразливість, погіршення концентрації уваги та пам’яті, тривожний сон, різні страхи. За іншими дослідами було встановлено, що підлітки, які витрачають на телевізор більше 2 годин на добу, поводяться набагато агресивніше.

Особливо це стосується хлопчиків. Телебачення разом з іграми та комп’ютером відбиває навички живого спілкування з однолітками та є специфічним психологічним захистом від проблем — дивлячись на екран, можна забути про їхнє існування та потребу вирішення.

У Великобританії підрахували, що з перших 6 років життя дитина витрачає на телевізор 1 рік, а старші діти — 55% свого вільного часу!

Як же вирішувати проблему? Основне правило — дивитися телевізор не більше 2 годин на день, при цьому потрібно слідкувати за якістю телепередач, а також правильно сидіти перед екраном.

Як дивитися?
посадіть дитину далі від екрану (хоча б на 2,5 метри);
контролюйте ступінь освітлення кімнати, тому що в темряві очі значно стомлюються через контраст між темною кімнатою та яскравим зображенням, і навпаки, у світлій кімнаті видимість картинки на екрані погіршується і доводиться напружувати зір, щоб краще роздивитися зображення;
слідкуйте за позою дитини (лежачи, сидячи, положення хребта, голови);
не дозволяй дитині одночасно переглядати телевізор і читати або робити домашнє завдання (концентрація уваги на декількох речах призводить до перенапруження зору й відволікання уваги від пріоритетного завдання);
привчайте дитину на рекламній паузі відпочивати від телевізора, наприклад, допомогти по господарству або виконати маленьке завдання чи просто прогулятися в іншу кімнату.
Що дивитися?
стимулюйте інтерес дитини до пізнавальних та загальноосвітніх програм;
спонукайте малюка висловлювати свою думку, розповідати про те, як він зрозумів фільм або передачу;
звертайте увагу на те, наскільки реальний сюжет, і привчайте дитину критично ставитися до того, що вона бачить на екрані, адже саме діти сприймають все за чисту монету;
пояснюй роль реклами, щоб дитина розуміла, що не все те, що вона бачить, їй потрібно, добре для неї;
звичайно, що в першу чергу притягують заборонені фільми, жахи, бойовики – заборонити їх неможливо, тож спробуйте подивитися разом, при цьому обов’язково потрібно обговорити сюжет, звернути увагу на те, що добре, а що — ні, що правда, а що — вигадки;
проводьте більше часу разом, займайтеся спортом, виїжджайте на природу, читайте книжки. Пам’ятайте, Ви — взірець поведінки для своєї дитини!
Джерело: http://Журнал «Пані»


Наказ дітям
1. Батько й мати дали тобі життя для твого щастя. Не завдавай їм болю, образи, прикрощів, страждань.
2. Все, що тобі дають батько й мати – це їхня праця, піт, втома. Умій поважати працю батьків.
3. Найбільше щастя для матері й батька – твоя працьовитість, любов до науки, повага до старших. Якщо люди вважають тебе недоброю людиною – це велике горе для твоїх батьків.
4. Любити батьків – означає приносити в дім мир і спокій.
5. Твоя сім’я – це не тільки батько і мати, це й ви, діти. Це твоя поведінка, твої вчинки. Запитуй батька і матері дозволу на те, чого без них робити не можна, або ж безтактно.
6. Справжня свобода сина й дочки – бути слухняними дітьми.
7. Три нещастя є в людини: смерть, старість і лихі діти, говорить українська мудрість. Старість – невідворотна, смерть – невмолима, перед цими нещастями ніхто не зачинить двері свого жому. А від лихих дітей дім можна зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків ваших, а й від вас самих.
8. Бути хорошими дітьми означає – не допустити, щоб старість батька й матері була отруєна твоїми поганими вчинками. Вмій віддячувати батькам.
9. Близько приймай до серця найважчі душевні муки батька й матері. Їхня хвороба – твоє горе, їхні невдачі, неприємності на роботі – твоя біда.
10. Вмій бути добрим у думках і почуттях. Бережи здоров’я батьків. Пам’ятай, що ранню старість і хвороби твоїм батькам приносить не тільки праця, втома і хвороби, а й сердечні хвилювання, переживання, тривоги, прикрощі.
11. Найбільше вражає батьків дитяча невдячність, байдужість сина чи доньки. Будьте ж чуйними й гідними своїх батьків!

Як зробити використання комп’ютера корисним та безпечним.
21-е століття – час інформаційних технологій. Все більше людей на планеті мають комп’ютери вдома. Багато, хто так і працює, саме вдома – це тепер має, навіть, окрему назву: “телеробота”, і щодо неї прийняті окремі Директиви Європейського Союзу з питань охорони праці.
Домашній комп’ютер одночасно є і сімейним консультантом, улюбленцем, дитячою іграшкою. Ми та наші діти знаходимося біля комп’ютера багато годин. І ми, безперечно, хочемо, щоб від комп’ютера була одна користь та розвага. І часто, навіть, не хочемо чути чи знати, що цей прилад, ці програми, ці ігри несуть у собі і якусь небезпеку.
Ось тільки декілька назв публікацій в ЗМІ про використання комп’ютерів та Інтернету:
• «В паутине Интернета первыми вязнут дети», «Известия», 11.06.99.
• «Помешавшиеся на Интернете», «Зеркало недели», 11.04.98.
• «Компьютерные игры – опасные игры», «Известия», 22.08.01.
• «Стресс, который всегда с тобой», «Известия», 14.08.01.
• «Сколько времени детям можно работать на компьютере?», «Факты», 31.10.98.

Які ж небезпеки чекають на сім’ю, що має домашній комп’ютер?
Ось найголовніші фактори ризику для здоров’я людини, особливо дитини, від застосування комп’ютерів:
• Комп’ютерні випромінювання;
• якість зображення на екрані;
• робоча поза користувача;
• оформлення та освітлення приміщення;
• кількість часу, що дитина проводить за комп’ютером;
• стреси, що виникають у зв’язку зі специфікою застосування комп’ютерів.
Всесвітня Організація Охорони здоров’я зафіксувала деякі напрямки аналізу стану здоров’я користувачів та можливих його порушень:
• захворювання очей та зорові порушення;
• порушення кістково-м’язової системи;
• порушення, пов’язані зі стресом;
• захворювання шкіри;
• несприятливі впливи на вагітність.
Це фактори, які пов’язані з якістю самого обладнання та ергономічністю (комфортністю) робочого місця користувача.
Наступне – психологічні фактори ризику, що пов’язані з якістю та змістом тих програм, які використовує користувач, зокрема дитина:
• вплив особливостей діяльності дитини за комп’ютером та часу, що вона витрачає на комп’ютерні ігри, на розвиток її мозку та психіки;
• вплив змісту та динаміки комп’ютерних ігор на агресивність поведінки дитини;
• вплив особливостей комп’ютерних ігор та перебування в Інтернеті на формування кіберзалежності;
• можливий вплив змісту агресивних та насильницьких комп’ютерних ігор на формування у підсвідомості дитини поняття про штучність смерті і, як наслідок, впевненності у відновленні людини (по аналогії з відновленням вбитого об’єкту у комп’ютерній грі), яку підліток вбиває у реальному житті;
• зміна цінностей та комунікативних зв’язків дитини під впливом Інтернет подорожей та Інтернет спілкування, що веде до розриву чи суттєвої зміни родинних та дружніх зв’язків;
• сінергічний вплив особливостей динаміки діяльності, зображення на екрані, часу перебування у кіберпросторі на показники уваги та пам’яті дитини тощо.
Що ж нам робити? Чи є все вищезазначене безнадійно шкідливим та загрозливим?
Ні, і ще раз ні!
Все, чим ми з вами користуємося, вимагає оволодіння відповідною культурою використання.

Деякі поради та рекомендації щодо домашнього комп’ютера
I. Купівля комп’ютера
I.1. Купуючи домашній комп’ютер, обов’язково треба визначити, для вирішення яких завдань він купується. Наприклад, професіоналу, що працює з графічною інформацією, треба звернути увагу на відеопам’ять, а тому, хто інтенсивно працює з текстами, електронними таблицями, потрібен комп’ютер великої продуктивності. Комп’ютерні ігри теж задають свої вимоги.
I.2. Домашній комп’ютер повинен мати високу якість. Це не тільки термін гарантії та якість сервісу. Насамперед, це якість монітора: рівень випромінювань, якість зображення (стабільність та чіткість зображення, відсутність здригання символів, показники яскравості та контрасту зображення, розміри знаків та символів тощо. Сучасні комп’ютерні монітори на задній панелі повинні мати позначки, що вони відповідають вимогам стандартів ISO 9241, ч. 3 та MPR II.
I.3. Кольори корпусу монітора, процесора та клавіатури повинні бути однакового світлого кольору, не блискучими.
II. Обладнання комп’ютерного робочого місця
II.1. Комп’ютерні меблі
Не рекомендується встановлювати комп’ютери на звичайні побутові столи. Рекомендується придбати спеціальний стіл та стілець.
Вимоги до стола
Для дорослих рекомендується, щоб висота робочої поверхні стола мала 710-740 мм.
Коли комп’ютером будуть користуватися люди різного зросту (чоловік, жінка, підліток, дитина), рекомендується мати можливість регулювати висоту робочої поверхні від 655 мм до 740 мм.
Важливим є мати простір для ніг користувача: висота – не менш 600мм, ширина – не менш 600 мм, глибина на рівні коліна – не менш 400 мм, на рівні підлоги – не менш 600 мм.
Робоча поверхня стола повинна бути світлого кольору, близького до кольору комп’ютера, матовою, не блискучою.
Вимоги до стільця
Рекомендується мати на комп’ютерному робочому місці спеціальний стілець, що може:
• змінювати свою висоту;
• в якому є можливість регулювати уклін опори для спини (від 0 градусів до 20 градусів);
• який може повертатися;
• має опору для ліктів.
Непогано ще мати підставку для ніг.
Висоту стільця треба підбирати таким чином, щоб забезпечити перпендикулярність лінії зору користувача.
Вимоги до розміщення пристроїв на робочому місці
Рекомендується, щоб монітор був розташований не менш, ніж на відстані 500 мм від очей, взагалі, від тіла людини. Як вважають фахівці, на відстані 500 мм від екрану рівень комп’ютерних випромінювань стає набагато нижчим, практично безпечним для організму людини.
Важливо, щоб відстані від очей до монітора, клавіатури та документів чи книжки були однаковими, рекомендується рівними 500 мм.
На робочій поверхні стола обов’язково потрібно мати простір для відпочинку долонь.
Вимоги до приміщення
В полі зору користувача не повинно бути яскравих зображень (плакатів, календарів), стіни приміщення бажано пофарбувати матовою світлою фарбою чи обклеїти відповідними шпалерами.
Робоче місце рекомендується розташувати таким чином, щоб поряд з боковою чи задньою стінкою монітора не було місць, де довгий час може проводити хтось з членів сім’ї, особливо діти. Ці частини монітора випромінюють значно більше, ніж екран. Тому відстань від них – не менш, ніж 1,5 м. Це стосується і ліжка дитини, розташованого в іншій кімнаті.
Завішувати вікна в кімнаті, де використовується комп’ютер, рекомендується світлими однотонними матовими шторами.
Монітор треба так розташувати, щоб користувач не “впирався” очима у вікно чи джерело освітлення, бо це викликає перенапруження зорової системи і веде до зорової перевтоми.
Режим використання комп’ютера
Що стосується дорослих, то їм рекомендується робити перерви кожні 50 хвилин на 10 хвилин, працювати з комп’ютером не більш, ніж 4 години на добу. У разі необхідності працювати більше часу треба оволодіти спеціальною культурою планування свого робочого часу та відпочинку.
Не рекомендується використовувати комп’ютери вагітним жінкам.
Щодо дітей, то тут норми набагато жорсткіші.
Як відмічає кандидат медичних наук Н.С.Полька, динамічне протягом 4-х років комплексне вивчення впливу роботи з комп’ютером на учнів початкових класів, дозволило встановити, що функціональний стан центральної нервової системи, зорового аналізатора, загальне та розумове втомлення дітей під час роботи з комп’ютером дозволяє дати наступні рекомендації:
• дітям 6-річного віку працювати 10-12 хвилин;
• 7-8 –річного – 15 хвилин;
• 9-10 –річного – до 20 хвилин, не більше 4-х разів на тиждень.
Добре розуміючи, наскільки важко у сучасних умовах додержуватись таких норм, зважимо на те, що за цими нормами стоять серйозні дослідження, і такої ж думки додержуються і фахівці в інших країнах, зокрема, в Канаді.
Є, над чим подумати, шановні, батьки. Ми не зупинимо прогрес. Ми приречені на широке використання комп’ютерних технологій. Оволодіння культурою їх використання допоможе нам не тільки одержати користь та насолоду від перебування у просторі інформаційних технологій, а й зберегти своє здоров’я і здоров’я наших дітей!